Де твоє небо скажи, дорогенький?
В чому ти бачиш свою висоту?
Я вже достатньо таки не дурненька,
щоб не відкрити шухляду оту.
Ти зачиняєш вікно у "міжлюди"
і розбавляєш мій чай молоком,
медом, із приводом як від застуди,
ромом, із наміром пити цілком.
Як огорнеш мене ніжними крилами
і завуалиш собою весь світ,
не забувай: під фальшивими зливами
вверх виростає лише пустоцвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456727
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2013
автор: Аліна Звіздецька