Колись писали долі їх одне есе

Вона  розріже  навпіл  їхнє  небо
І  скаже:  «Ти  в  своє  тепер  лети!
В  мої  же  за́мки  стукати  не  треба,
Не  опущу  до  ніг  твоїх  мости»

Розпустить  Сонце  і  змотає  два  клубки.
«Як  хочеш  –  то  ховай  своє  у  скриню!
Моє  ж  –  сльозини  випиватиме  гіркі,
Аби  не  проросли  вони  полиню»

Зірки  порозкладає  в  різні  ящики.
«Як  хочеш  –  то  рахуй  свої  до  скону!
Мої  ж,  космічні  мерехтливі  світляки,
Гулятимуть  зі  мною  по  перону»

Вона  розділить  все-все-все,
І  душі,  й  посуд,  всі  цілунки…
Колись  писали  долі  їх  одне  есе…
Колись…    Тепер  вони  вже  дві  чарунки…


[b][i]Чарунка  [/i][/b]-  [i]ячейка[/i]


жовтень  2013

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456627
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2013
автор: Іра Рося