Учора й нині

Ви  скажете,  крил  у  людини  нема.
Я  ж  вчора  літала.
Легка,  мов  пір'їночка  була  душа.
Я  світ  так  кохала!

І  він  хризантемно  довкруж  розцвітав!
На  листі  опалім
Танок  промінець  осяйний  танцював
Із  вітром  у  парі.

А  я,  мов  лебідка,  над  плесом  води
Крильми  лопотіла.
Дарма,  що  півголі  ліси  і  сади.
Я  літом  горіла.

І  нині  спекотно,  хоч  жовтню  вже  час
Іти  у  відставку.
Та  вогник  у  серці  моєму  загас
І  тягне  на  лавку,

Бо  крила  тяжіють,  в  душі  гіркота
Від  словорозбою.
І  світ  хризантемний  зміня  пустота
З  душею  черствою.

Від  словорозбою  -  від  поранення  душі  лихим  словом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456434
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)