Золотилась осінь. Часу знову не вистачало, навіть на обід. Погода змушувала посміхатися, сонечко ніби закликало гуляти парками та сидіти попивати ароматний чай на літніх майданчиках. Осінь пахла романтикою. проте часу не вистачало.
Але в робочі години, коли я насправді не встигала хоча б телефон зарядити, секунди наших зустрічей були безцінні . Ми постійно зіштовхувалися поглядами десь в коридорі, ти ніжно посміхався, робив підбадьорюючий жест, та тихо казав - усе буде добре.
Таких зустрічей буває кілька на день, і вони дають мені більше сили ніж обідня перерва.
Потім, вже коли осіннє сонце наостанок обіймало наше місто, ти зустрічав мене десь на вулиці, та дарував цукерки. І тоді, коли ми поверталися додому, нюхаючи запах сухого листя та жартуючи, вже точно знала, що все буде добре. Це були найкращі повернення додому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456375
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2013
автор: Irysh