Я бачу поранені души
І чую зхвильований крик.
Хоч очі закриті та уши
Я чую озлоблений рик.
Я бачу солоні струмочки
З сумних витікають очей.
Порвані на грудях сорочки
Нещасних, самотніх людей.
Я бачу мозолесті руки
І ноги поранені знов.
Страждання, нестерпнії муки
Безвинно пролитую кров.
Я бачу як доля порою
Людей, що поставила в ряд,
Кидає униз головою
У вир, як сліпих кошенят.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456305
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.10.2013
автор: Олександр Крутій