Засвітило сонечко у моє віконечко,
Світи сонечко, світи дуже довго до весни,
Осінь примхи свої має,
Порядкує, не зважає.
Ось тут дощик мрячить,
Вийде сонечко на мить,
Мов ворона, чорна хмара,
Вони з сонечком не пара.
Її вітер підганяє,
А вона, то не дрімає,
Все ж стомилась лягла спати,
Місяць став порядкувати.
Розбудив всіх зірочок,
Повернувся на бочок,
А під ранок стало біло,
Морозцем все листя вкрило.
Засвітало рано сонце,
Тут я виглянув в віконце,
Тихо вітер повіває,
Листям землю всю вкриває.
Всю сповив, мов немовля,
Гарна матінка земля.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/361-zasvitilo-sonechko.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456134
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 23.10.2013
автор: Антоніна Грицаюк