Він називає себе сином Божим, самозванець,
А чи подумав, може нас тривожить гаманець
Більше, аніж Царство небесне, рай той чудесний
І взагалі, чи є він? Нам ближче Цезаря персти.
Тепер стих той вітер невідомий, з Єгипту чи Індії,
Ми проміняємо його хліба на м'ясо та мідії.
Та то все чари, хай навіть мертвих воскрешає
То від диявола, не Боже, а до чортів безжальні ми.
Гіпнозом володіє якимось, ілюзії впроваджує
Напевно хоче в вірі нашій натискати важелі.
Вас жалів, о Понтію Пілате, а чи варто?
Хай себе пожаліє, що ми його стратимо!
На хресті розіп’яти треба, хай знає Ісус,
Він занехає нашу церкву своїми укусами,
Стусанами вивести Його на чисту воду треба,
Побачимо тоді, як Йому допоможе високе небо
Навколо нас снують не вівці а вовки,
Як павутину в’ють великі павуки.
Казав колись Ісус – у мене камінь кинь,
Ми всі кидаємо у Нього камінь, не помічаємо ту мить.
А небо дивилось на це все, темніло і плакало,
Воно знало, нічого не вкоїш, така воля батька Його.
Фарисеї раділи, коли висіло вже Його тіло
На хресті, а учні Ісуса стояли в натовпі, у хвості.
Якщо перенестись в наш час, то не повірили б
Наші люди, що прийшов Месія в світ, засудять.
Одиниці чи сотні б любили Його поміж людьми,
Та більшість кричала б: запроторте до тюрми.
І чому не ти, не я, а він син Божий?
Таке питання кожного би з нас тоді тривожило.
Як розрізнити магію від благословення неба?
Як розрізнити сліпому політ качки від лебедя?
Іудеї так і не вірять, що на Землю приходив Месія,
І в пустелі в Сірії хай всі надалі ходять в сірому.
Сіль Землі становили завжди достовірні,
Одиниці, а найбільша крупиця – то Він.
Навколо нас снують не вівці а вовки,
Як павутину в’ють великі павуки.
Казав колись Ісус – у мене камінь кинь,
Ми всі кидаємо у Нього камінь, не помічаємо ту мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456058
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 23.10.2013
автор: I-ney