У хаті тихо. Тільки блиск свічі
Та ледь вловимий порух на іконі.
Ще фікуси в кутку лапато-сонні,
Під завиванням згаслої печі.
Сиджу в зажурі крісла, вже давно.
З-під ніг пістрявить виткана доріжка,
До вбраної незайманості ліжка…
В бокалі смоллю світиться вино.
На спогадів солодкий аромат,
З кутків виходять образи дитячі.
Фіранки салютують їм, тремтячі,
На вікнах обездушених кімнат.
Розпізнаю затертість півтоні́в,
За чорно-білим натяком альбому…
Так довго йшов до батьківського дому,
Що той, не дочекавшись спорожнів.
Сріблить безвихідь зморшкуватість скронь,
Минуле спопелила архаїчність.
Летять батьки, журавликом у вічність,
Як докір нам лишаючи безсонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455845
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: Осіріс