Я б ринула лебідкою у чисті неба просині.
Летіла б не вервúчкою, не в вирій, а до осені.
Ту осінь вже загублено, роками запорошено,
Та серце ще наповнено отим чуттям непрошено.
Думками нерозкритими, словами, що несказані,
І мріями неспитими, які ще досі бажані…
Я б ринула лебідкою у чисті неба просині.
На зустріч із погубою – у рай тієї осені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2013
автор: Тетяна Мерега