Осіннім Переяславом крокую,
Іду крізь парк у золотім вбранні.
Під шепіт листя про своє міркую.
Славетне місто мариться мені.
Між Трубежем і Альтою старими
І поруч вікопомного Дніпра
Тисячолітній град літа і зими
В скарбницю дум і пам’яті збира.
З глибин віків прадавніх аж до нині
В намисто позбирались золоте
Події історичні часоплинні,
Що місто славлять древнє і святе.
Тут храми златоверхі височіли
В часи князів, в добу старовини.
І пращурам на все ставало сили.
А що ж нащадки? – блуднії сини.
Тут козаки із прадіда і діда
Всім лицарством, ватагою, гуртом
На місце ставили нахабного сусіда,
Що промишляв лукавим недобром.
Слова мислителів – Сковороди й Шевченка
Град Переяслав людству промовля.
О Україно, плодовита ненько,
Ти геніїв та світочів земля!
Та не плекають з мудрості криниці,
Що у “Саду божественних пісень”.
Ні звичаїв, ні прав – хіба насниться…
Століттями, роками, з дня у день.
І “Заповіт” лише на половину.
На гору, в домовину, і бувай.
Мовляв, дивись Тарасе на Вкраїну,
Перевертайсь від болю за свій край.
Осіннім Переяславом крокую,
І килим золотавий шурхотить.
Слова з минулого у шелесті тім чую.
Я йду поволі, ну а час летить.
12-19 жовтня 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455353
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.10.2013
автор: Мурмаш