Ми кріпаки.... Лиш одиниці вільні люди.
Кріпацтво ж відмінили! А ми назад все
хочем повернути. Ми самі, не усвідомлено
в кайдани руки запихаємо, про те що
вільні ми- часто забуваємо... Ми гнемо
спини на панів заможних, й радімо із
мізером грошей в руках... Із неньки України
мільйонами пішов народ на чужину, у пошуках
добра і щасття... Народе, мій народе... Куди
йдете ви? Огляністься, на рідну землю подивіться,
подумайте куди йдете, додому ліпше поверніться...
А ви по власному бажанню йдете в раби, і тягнете
дітей своїх, привчаєте із малку гнуть спини на панів.
Куда ж ви тягнете дітей, синів своїх і дочок?
Хіба ж боролись ми за те, щоб знову стати кріпаками
і рабами? Та наша Україна- велика, вільна,
роботяща, але доля її пропаща... Цінуймо те, що
набували ми роками, що будували власними руками,
що кров'ю й потом добивались, для кого ж ми робили
це, для кого ж ми старались? Потрібно незалежність
нашу і свободу цінувати, бо дуже довго й важко неї
здобувати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454990
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2013
автор: Сем Діма