Морозить. Сніжинки за шиворот
Піднятий комір пальто - тепло не спасе
Написане в тамбурі під перекури ессе
Чогось получилось якесь ніби трошки на виворіть
Я так прагнув в дорогу, і дякую Бо" між тостами рванув
Ускочив в вагон - паровоз свої кишки продув
І я не заснув поки слово:"вагоновожата" не виговорив
Не треба мене обіжати за то шо я лох
Лиш в поїзд вселіть і не виганяйте на вигоні
Пойміть - Тополівський Володя - якщо лиш дозволять - напише за двох
Дайте збити на пол, і попіл, і Ви мені
Навішані штампи пекучим тавром
Чи точним ударом в передсердя кайлом
Чи поглядом очів відвертих теплом -
А виведіть
Я постіль не брав - бо смислу нема - відісплюся потом
І докурена знов папіроса до тла не додала тепла
мене ніч не пройме - бо вона за вікном
І поки я їду незайманість Вашу хтось може займе
Хтось можливо пойме
Вашу душу і кров відчує як я.І нутром.
А я своє" відлітав.
Я поліз на своє бокове і накрився пальтом
Сірий ранок мені немитий перон і будун принесе
А Ви, якщо зможете, то дочитайте це дике ессе.
Там між цим всім гівном є мої почуття,
Ви котресь собі виберіть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454637
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Володя з Тополівки