Останнім часом неможливо жити.
У когось друзів ціле море. Є кому
На цьому світі щиро порадіти.
А я частіше порина в пітьму.
Все глибше… Я задумуюсь про вічне.
Чому ж Господь таку мене створив?
Нікого поряд. Тільки подих свічки…
В моєму серці промінь запалив.
І все, немов, прокинулось, здійнялось.
І я відчула неймовірний біль…
Лише на мить. А потім засміялась…
Прогнавши з серця кляту заметіль.
Мені шкода, що люди не цінують
До них моїх найщирих почуттів.
Не знаю, навіть, чи такі, існують,
Що зрозуміли б все без зайвих слів.
Прийде зима. Зимовим буде настрій.
І я писатиму, під подих хуртовин…
Що згодна з тим, що це життя прекрасне,
Але, якщо ти, звісно, не один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453971
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2013
автор: Тіна Травнева