-----------------------

Ні,  сукні  білої  ніколи  не  вдягну!
Лишень  вінець  на  голову  терновий,
Та  й  він  поношений  уже,  не  новий.  
Із  твого  мудрого  чола  його  зніму.
Умию  ранки  і  болючі  садна
Тобі  коханий  мій,  солоними  слізьми.
Сховаю  твою  душу  від  морозної  зими.
Я  лиш  тобою  жить  до  скону  ладна!
Мене  шукають  болі  й  перепони.
Тебе  ж  від  них  я  захищу  собою,
Навколішках,  ось  так,  без  бою
Скорюсь  на  їхні  вічні  заборони...
Тебе  ж  я  не  полишу,  будь  завжди  в  думках!
Палаю!!!  Бачиш?  Кров  моя  скипіла.
А  я  з  тобою  бути  лиш    завжди  хотіла!
Без  тебе  б  пережить  душі  моєї    крах...
Почуєш  згірклий  запах  мого  тіла
Лиш  не  ховай  його  у  неживих  вінках...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453312
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2013
автор: леся B