Надворі ніч. Чомусь не спиться, а в очах,
Як дика птаха, зачаїлись біль і страх.
Сумує погляд, голос гірко тужить,
Самотня жінка - їй життя байдуже…
Забула радість. Горем зранена душа
Вже більше не літає - два міцних крила
Висять безсило, їх давно зламали,
Злі люди честь спаплюжили зухвало…
Та раптом погляд запалав ясним вогнем,
Не дивлячись на сильний біль та серця щем,
Душа до сонця знову полетіла,
Бо Бог Всевишній дав їй нові крила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452891
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО