Велике серце, що горить любов’ю
Для тих маленьких щирих оченят,
Які не творять шани гострослів’ю
І не дають оманливих порад.
У педагога, що росте із сонцем,
В якого стіни мають свій етюд,
Від краю неба крізь думок віконце
До малюків доносить вищу суть.
Це так не просто завжди віддавати
Частинку серця для малих дітей,
Бо тут не можна помилки зазнати
Потрібно добре знати суть речей.
Тай вчителів залишених без слова
Не покидає без своїх порад
Із Сухомлинським лине їхня мова,
Цвіте і пахне як вишневий сад.
Усю майстерність, досвід із роками
В своїх казках народу передав,
Зв’язавши все духовності нитками,
У світлих душах істину заклав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452806
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 05.10.2013
автор: Марічка Берізко