Коли у напрузі щодня, день за днем,
Завжди добре знаю, що граю з вогнем!
Тому зупиняюсь, осмислюю кроки,
Тамую в душі недоречний неспокій…
Здавалось би краще мовчати, як ніч,
Бо єдність зникає в клубку протиріч,
Та згодом вщухають емоції сильні,
Зникають на білому плями чорнильні…
І сонце яскраве всміхається знов,
Дарує надію, і віру й любов!
Пишу, як раніше, і сонцю радію,
Танцюю словами, від щастя хмелію…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452753
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО