Будівничий театру

«Читальнику!  Вельмишановний  мій!
   Невже  ж  насправді  це  лише  цинічна  містика,
   Розхристана,  без  фігового  листка,
   Симптом  моїх  психостеній?»
                                                   (Микола  Бажан)

Будівничий  лялькового  театру
Міняє  цеглу  п’єс  на  хліб  монологів.
У  нього  голова  напхана  тирсою  фраз
Пустих  як  бубон  шамана  евенків,
Але  він  ніколи
(Ви  чуєте?  Ніколи!)
Не  вважав  себе  лялькою.
У  нього  дерев’яні  руки,
У  нього  костури-ноги
Зроблені  зі  старих  ясенів  метафор,
З  потрісканих  дубів  алегорій,
З  білих  беріз  гіпербол,
Але  він  завжди
(Ви  чуєте?  Завжди!)
Не  крокував,  а  літав
На  своїх  милицях  Шекспіра
І  протезах  Мол’єра,
І  змушував  своїх  ляльок
З  придyркуватими  посмішками
Грати  трагедії  –  
Зображати  Гамлета  та  Отелло.
І  кому?  Смішному  зайчику.
І  чомусь  примушував  грати  Офелію
Стару  кyрву  Мальвіну
З  вицвілим  волоссям
Зробленим  зі  старої  ганчірки
І  кінської  гриви,
Пофарбовану  соком  бузини.
Він  тільки  будівничий.
Але  чомусь  вважав  себе  режисером
І  драматургом  і  критиком.
А  який  би  з  нього
Вийшов  би  сантехнік!
Від  Бога…  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452236
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.10.2013
автор: Шон Маклех