Приснилась якось кумові кума!
Чи то всерйоз, чи може жартома,
Вона йому ввісні таке сказала:
- "Із мене пляшка, з тебе кусень сала!"
А він на те їй каже: - "Кумцю рідна,
Ти більшої закуски в мене гідна!"
- "Напевно, куме, ці слова не з вітру?
Ну добре - прихоплю іще півлітру!"
Сиділи славно: пили, споминали,
З хрестин маляти знимки розглядали.
Тулились мило; чарочка за чарков.
Впрівали шиби, їм ставало жарко.
Все йшло до того... Що ви, люди добрі,
Хоч сонце вже давно зайшло за обрій,
Та кум з кумов тримались до останку -
Згрішили брудершафтом на світанку...
Зі сну збудили щебетливі пт́ашки.
Стоять порожні пляшки, дві рюмашки.
Здивовано кум в дзеркало: - "То правда?!.."
А на губах розмазана помада;
І сало у тарілці на столі...
Насправді то було, чи уві сні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451765
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2013
автор: Бойчук Роман