Ти, не зла і не жорстока,
Хоча стараєшся такою бути,
І не злопам'ятна, хоча,
Не можеш зло забути.
Не хочеш відпустити Ти його,
а воно серце Тобі тисне,
і виривається із Твоїх уст,
щось не приємне, злісне.
І затискаєш в серці Ти,
слова, які так хочеться сказати,
та стримуєш їх, не даєш,
не хочеш людям справжність свою показати.
А Ти попробуй,
поверни назад свій голос лагідний, тендітний,
і з серця понесуться раз у раз,
слова мягкі й привітні.
Нехай цвіте немов квітучий сад,
́́усмішка Твоя, така яскрава та барвиста,
І не скривай її, вона ж Твоя,
єдина в світі, справжня, чиста.
Такою знають Тебе всі,
І Ти не змінишся ніколи,
так і навіщо, не приносить користь злість,
а тільки робить Тобі шкоду.
А ті хто наробили Тобі зла,
будуть покарані без Тебе,
бо кожен відповість за всі свої діла,
та тут повір, Тебе не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451205
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2013
автор: Андрій Тен