Візьми так ніжно у свої долоні
І ледь торкнись брунатного пасма…
Та зажевріє, мов свіча, у скроні
Той спомин, що тебе уже нема…
Я залишусь загравою мелодій,
В піснях, хоч і надірвана струна,
Я проросту в твоїх очей безодні
Тремтливо, як розходиться луна…
Я відлечу, мов пташка на світанні,
Я попрощаюсь помахом крила…
І пролунає тільки зойк останній:
«Мій любий! Я тебе не вберегла…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2013
автор: Олена Шимко