Коса смертельна, кожен день стина
І я викреслюю із списку своїх друзів,
А попереду наче мур - стіна,
Я обійти уже її не в змозі.
Часом до мене голоси такі,
Яких я пам’ятаю з днів дитячих,
Лунають начебто святі,
Я чую їх, проте я їх не бачу.
Можливо я до раю попаду,
А може і до пекла шлях проляже,
Хоча гадати, друзі не люблю,
Господь мені дорогу сам покаже…
Я кроки ще ступаю, як колись,
Не встиг допоки все договорити,
Думки ще є… А де вони взялись?
Із ними ще прийдеться трохи жити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450610
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2013
автор: Віталій Назарук