Ранковими вустами юна осінь
Натхненно посміхнулася мені,
Привітно задзвеніли срібні роси,
Птахами лунко гай загомонів.
Тихенько на травичку сів метелик,
Тигровими крильми замайорів,
І трав злилася пісня в буйну велич,
Здригнувшись міріадами морів.
А вітер огортав могутні скелі,
Що мохом їхні груди поросли,
Торкаючись осінньої пастелі,
Що дихала вже холодністю злив.
Воістину талантом є художник,
Що створює природи полотно,
Листочок і рослинку вкривши кожну
У шати розмаїті перед сном.
Дерев торкалась пензлем осінь мудра:
Жовтаві ось, багряні кольори,
За ними золоті лягали кудрі
На спрагле тло осінньої пори.
Так, осінь - то художниця від Бога.
З барвистою ошатністю дібров
Мій погляд вів нечутні діалоги,
І груди щедро повнились добром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450416
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Олександр Обрій