Один хибний крок, сліз солоних краплина
Один лише погляд, в якому провина
Гірких кілька слів, що назад не забрати
Тиші лиш мить, коли мав щось сказати
Ми недосконалі і це вже очевидно
Втрачаєм свій час, небо, як це помітно
Сієм ми сльози, лиш біль пожинаєм
Багато бажаєм, ще більше втрачаєм
І не помічаєм простих але дивних
Чудових речей і по справжньому цінних
Які нам дарують наснагу й бажання
Народжують віру ростять сподівання
Хвилюють, жадають, так палко кохають
Міцно в обіймах гарячих тримають
І не відпускають… Це справді чудово
Життя враз насичене та кольорове
Навіщо ж страждання і тяжкі зітхання
Через дрібниці розлуки й прощання
Втрачений час та нещасне буття
Сповзання на дно… і вже без вороття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450147
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: Паша Остап