Ти відірвався від землі,
Утративши духовність,
Людина - тільки ззовні,
В примарній топчешся імлі, -
Ти відірвався від землі.
Забув про пращурів своїх,
Не подаси їм руку,
Забув життя науку,
В полоні штучних псевдо-втіх, -
Забув про пращурів своїх.
Щоденно черствіє душа,
На радість бракне часу,
Ти стомлений до сказу,
Трима суєтність на ножах -
Від неї черствіє душа.
Внікуди біг, і ось кінець,
Претензії - до неба,
Та не втечеш від себе,
Він близько, - успіху вінець, -
В тобі і вічність і кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450103
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: Олександр Обрій