Цікаво, хто її цього навчив,
Так глибоко у серце проникати?
Хіба цю осінь хтось колись зумів
Потрібними словами описати?
І ніжність, і журба, й тендітний спокій
Проникливо вплітаються в сонети,
Тоді як затишок мій кароокий
Пожовклим листям встелює планету.
І кожен з тих листочків - як послання,
Приречене навіки на блукання
В епістолярних мріях-океанах.
Усі її листи без адресатів,
І замість листонош та апаратів -
Літають павутинки-дельтаплани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449978
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: Люба Василик