Осінню прагне душа у ліси,
Ранками там лиш мандрують тумани.
Лісу однакові людські часи,
Схоже, він вічність був такий самий.
Там у порослих мохами борах
Листя попрілого дух з солодинкою.
Там на дерев’ячих гі́лках-руках
Грається вітер легкий павутинкою.
Поспіх той де, за "життя", що обрали?
Щез, розчинився в суничній росі.
Птаство по нотах його розібрало.
Осінню прагне душа у ліси.
вересень 2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449743
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2013
автор: Іра Рося