Картоплю брала від зорі,
Відром носила,
Так забувалася собі -
Нема вже сили,
ото рядочок підтягла
І слава Богу,
Прийде зима і спорожнить,
Забере втому.
Рижик розгавкався,
- Хто там?
Хтось з «газу-світла»?
-Я вже біжу, – гука вона,
Та де там бігти.
- Заледве, - подих припрягла,
- То ти, Богдане?
Всі на роботі, я сама…
- То добре саме.
Я орден Мами Вам приніс,
Ви – героїня,
Це Вам подяка за дітей,
за всі терпіння…
…Стояла стишено вона,
Щаслива й дивна….
Ще рукавиця на руці,
Хустина злізла…
– Хотів на свято Вам вручить…
- Та що ти, - слізно,
Як сина свого обняла,
- Кому потрібне?
Отак до хвіртки провела
щасливо-дивна,
Тримала орден у руках,
Вдивлялась пильно.
Яко Марія Пресвята
З дитятком мама,
Либонь і я така була,
Минулось славно.
Рижик принишк
І кіт розлігся поруч,
Кури, індики…
З ким тут поговориш…
Понесла в хату образок
Й маленьку книжку,
Попленталася із відром
На тиху стежку…
Як звечоріло
ожило подвір’я мами,
Онука пісню потягла
«Гей коні, де ви?»
Вечеря пахла,
а в хліві хрумтіли свині.
- Мені дав орден голова –
Сказала дивно.
Зніяковіла, не своя,
уся тремтіла
Хіба що рвучке:
- Покажіть! – її збудило.
Геройська жінко, дорога,
Як ми вскупіли?
– Та що ви, - мовила вона,
То від держави…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449731
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.09.2013
автор: Оксана Пронюк