Дощ вночі торохтів по даху.
Вже набрид, бо такий занудний!
Виглядає з-під даху птаха
І гада, коли ж сонце буде?
А воно вже й не забарилось.
Каптурі маслюків із хвої
Повитягувало. Так мило
Гомоніли поміж собою.
Рання осінь милує око.
Ще – недавнього запах літа.
За затишним його порогом
Журавлям вже пора летіти.
Ви їх бачили? Ви їх чули?
В синім небі – маленькі крапки.
Їхній клич до жалю розчулив.
І сльоза покотилась раптом…
ілюстрація - мій малюнок (туш)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449443
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.09.2013
автор: Ліоліна