Наша мова, гоноро́во,
над просто́рами луна́.
Чи лайлива, чи привітна -
незбагне́нна дивина́.
Ворогі́в - порозумі́є,
заблукалих - віднайде́,
почуття палкі́ окра́сить,
світлим шляхом проведе́.
В ній - поча́ток і осно́ва,
І народу крі́пкий стан,
Материнська колискова
І пісенний океан.
В ній - неви́диме єдна́ння
Й велич праведних змага́нь,
Ро́си чи́сті на світа́нні
І бездо́нна мудрість знань.
Лиш вона, мов лицар гордий,
нам кордони стереже,
Кра́сить землю ду́хом вільним,
запові́тне береже́.
Я її мов скарб безцінний
В спадок ді́тям віддаю.
В слові рідному, нетлі́нно,
со́тні ро́ків проживу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449190
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.09.2013
автор: Андрій Чернівець