Більш нема..
Більш нема еротичних сюжетів
Я ховаю твою копну
Хочу бачить яка ти в береті
І кохати таку.. одну..
/Орест Г./
Скучила. Так, скучила. Літо позаду, а я таки ні разу вас не взула, мої хороші, мої різнокольорові шпилечки. Та ви не сумуйте, час прискорився, не встигнеш дійти до туфельок, як вже потрібні чобітки. О, так, сьогодні я взую вас, мої білесенькі черевички,скільки ж вам років...... ого, та ви вже маєте досвід, знаю знаю про що ви подумали),та ту сорочку, та в мене є інша, ще гарніша,вона вам теж припаде до душі, а ви, що похнюпились? Тепер я приходитиму до вас частіше, буду підбирати вам шарфи, сумочки, браслетики.. Скоро скоро ви відчуєте себе потрібними, це так важливо знати, що ти комусь потрібен. А, давайте відчинимо скриньки, що це Орест поховав своє взуття? Хай дихають, хоч і тою пилюкою) я й про вас не забуду, та й вам не буде так сумно. У жіночому колективі без чоловіка можна померти від суму, це їм без нас.. а що? то я вас залишу, пішли, біленькі, у мене свято, зустріч з минулим, маю мало часу, та я встигну.
-Оресте! Ти яку хочеш сорочку?
-Білу!
-То ми йдемо до ресторану?
-Діано! Мені не до сміху!
-О,так! Ти ж за кермом!
І він хоче білу. Коли люди одягаються в біле світ стає світлим, тоді янголи співають радісних пісень і посилають на землю благодать.
А господь від того веселого шуму прикрашає свою бороду квітами, різнокольоровими, а джмелі починають кружляти над тими квітами, створюючт такий галас, що у того бога починає боліти душа і він плаче, плаче справжнісінькими слізьми, а потім сходить веселка, та в таку пору року не кожен на землі бачить ту веселку, бо вона трохи схована.. під хмарами, та, навіть ті, хто її не бачить відчувають щось дивне, дива не зникають, вони йдуть крізь прощелини, залазять в комірчики, лягають на ковдру і малюють сни. Сни- це чудова штука.
Люблю прасувати білі сорочки.
Поки Орест допиває каву, я на хвильку, завію той аромат у книгарню.
І не дивіться так на мене.. Вас перечитати, як казала моя мати-не поле перейти, краще скажіть спасибі, вдихайте, вдихайте,улітку так кава не пахне,бо улітку у мого чоловіка інші думки, а сьогодні, про що він думає сьогодні? Звідки мені знати? Уже третю ніч він спить десь там.. то біля камина умовстився котиком, добре, що серед ночі
я накинула на нього ту ковдру, ще й полінячка була одненька, а то би шмигав носиком) осінь, а вчора він заснув біля тєліка, прямо у креслі..він втомився, отож думки його.. розвійте їх тут, між білими рядками ваших п'єс. Мені пора, скоро почну вас читати, привиди небесні))
-Оресте! Будь ласка, поверни трюмо дзеркало, я хочу бачити, що там коїться у тих очах.
-То дивись у мої!
-Дуже весело!
От і все... Та чогось ще бракує? Аромату, звичайно його. Хочеться щось таке, не шлейфове, тут, лише біля шийки.
О, так, це він..
О, боже, який же він гарний.. Жаль, що ми по різні сторони, жаль, та ще дві години я буду дивитись як він тримає кермо, поглядає соколиним поглядом у ті дзеркала, як перключає передачі.. жаль..
Місто вирує. Як у вулику, а жоржини, майорять, яка краса..
А он і Єгор! Підріс! Підріс мій хлопчик! Окреп! Ще мить і я побачу ці оченята!
-Оресте! По...... Бувай! Хорошої тобі днини..
-Ді, я тобі не казав?
-Що?
-Ти дуже гарна!
-Не казав..
-А ти не дуже задивляйся на того хлопчика, бо..
то ми йдемо до ресторану?
-Ні! Давай у ту кафешку) хочу гарячого шоколаду з еклєрами!)
-----фа-фа...
Боже! Що це з ним?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449003
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2013
автор: Ольга Ратинська