Я знов до тебе лину, як тоді,
Коли був чуб обмазаний смолою,
Зростав, мов ліс, уверх над головою,
Коли були ми двоє молоді…
Носив тоді тебе я на руках,
А ночі нам завжди не вистачало,
Як солов’ї до ранку не мовчали
І зорі рахував Молочний шлях…
Стирались губи в місячній красі,
Кохання в нагороду пломеніло,
А серце відпускати не хотіло,
Тебе додому по рясній росі.
Проте й тепер, коли немає чуба,
Замість смоли біліє сивина,
Для мене залишилась ти одна,
Ота єдина, що так серцю люба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448417
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: Віталій Назарук