дірки нічного неба,
наповненні світлом,
проливаються
у прірву моєї,
випорожненої містом
душі.
претендую
на окремий дах
з виглядом на небо,
щоб падати, падати, падати
вгору
і там зітнутись з ними
й вибухнути
у всесвіті нового виміру,
нової галактики,
нової мене.
в океані неба
місця вистачить на всіх.
для кожного по зірці -
маленькій крапці,
яка насправді є цілою планетою –
виходом закутої в тілі душі
у космічний
надчотирьохвимірний простір....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448104
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: М. Вольная