Дощу услід проснулася земля,
вітри із часом котять темні хмари.
Як дух життя, що втому відганяв,
всі росяні плаї зіллються в чари.
І подорожник інший зеленів,
метелики мандрують біля краю.
Сріблясті хвилі сонних полинів
вся свіжість, прохолода обіймає.
Тоді, коли скінчилася гроза,
і поволока танула озону -
Все ніжно-чисте, мов сльоза,
лиш холод віє вітру-аквілону.
Та вже проснулася земля -
в густій костриці, в затінку де слива.
У каплі кожної росинки звіддаля
вже сяє сонця крапля мерехтлива.
24-25.05.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448082
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: Андрій Гагін