Осінь мені і радник, і ліпший друг.
Лист, пожовтівши, лягає на темний ґрунт,
голі кінцівки дерев підпирають небо,
що від дощів розм’якло. Така потреба
осені у рівновазі, та тільки ця
нібито щойно від самого Творця,
й міцно тримає в сильних своїх руках
першопрохідця осінній архіпелаг.
Я піднімаю комір свого пальта
і відчуваю - вітер у мене впліта
звуки низькі, об’ємні – осіннє стерео,
а літнє соло… так вітер, напевно, стер його…
Колір тепер за форму і за сюжет,
в осені це, взагалі, основна з прикмет…
Осінь – не просто час, це поняття ширше,
…певно, тому і пишуться кращі вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447836
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 07.09.2013
автор: Марія Родінко