Коли разом - вони злодії -
Погляди ховають свої.
Нарізно - спільні в мелодії,
Де кожен кохання втаїв.
Він - загублений, непритомний
в невимовних своїх світах.
Де стернястим ранить спомином
Нездійсненних - на двох - світань.
Вона - незвідана і незгасна,
Наче сонце вкрала з небес.
Пристанню у квітах оаза,
Після довгих і спраглих верст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446743
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2013
автор: Олександр Деркач