Частина 10. РОДОВЕ ГНІЗДЕЧКО.

Закохані  знайшли  швиденько  місце,
Де  в  затишку  оселиться  Кохання,    
Турботою  огорнене  помістя
Плодами  віддаватиме  пошану.

За  селища  околицю  обоє,
Як  змовившись,  тоді  зайшли  в  лісочок,
Потічок  між  дерев  виднівся  хвойних,
Прохладу  ніс  із  дзюркотом  співочим.

Бував  тут  Радомир  вже  і  раніше,
Тут  мріяв  про  сім'ю,  життя  із  Нею,
Вона  на  скакуні  також,  і  пішки
Гуляла  вже  по  цій  лісній  алеї.

Коня  одного  разу  тут  спинила,
Чом  саме  тут  -  не  знала  те  дівчина,
По  проліску  ходила  Любомила,
Берізку  обіймала,  мов  дитину.

Тепер  стояли  парою  вже  разом.
"Бувати  тут  подобалось  одному,
Хотів  би,  щоб  наш  рід  тут  жив  із  часом",  -
"І  я  тут  почуваюсь,  ніби  вдома".

Назавтра,  починався  лиш  світанок,
Привіз  він  на  візку  прути  й  жердини,
Траву  почав  косити,  як  кохану
Побачив  на  коні,  свою  єдину.

Тоді  замилувавсь  видінням  дивним,
Затьохкало  серденько  в  грудях  дужих.
"Творець,  тебе  вітаю  в  нову  днину!
Тасьму  я  кольорову  везла,  друже,

Насадження  майбутні  щоб  відмітить".
"За  дня  тобі  я  дякую  прикрасу!"
І  вдосвіта  щодня  з  ранковим  світлом
Приходили  сюди  обидва  часто.

Курінь  зробив  в  цей  час  же  парубійко,
Жердини  закопав  тоді  ж  у  землю,
З'язав  також  до  купи  товсті  гілки,
І  стіни  спорудив  та  міцну  стелю.

Сухенькою  покрили  все  травою,
І  тканим  полотном  встелили  стіни,
Дві  постелі  зробили  із  любов'ю:
Солома  була  знизу,  зверху  -  сіно.  
   
В  домівці  ночували  часто  разом,
Та  в  близькість  не  вступали  до  вінчання,
Бо  для  майбутніх  діток  це  образа  -
Повір'я  чітко  знали  це  кохані.      
           
До  того  ж,  працювали  спозаранку:
Дощечку  Радомир  приніс  широку,
Різцем  на  ній  зобразив  план  ділянки,
Світила  всі,  їх  рух  -  в  короткі  строки,

Ще  вдень  і  ніч  наносив  силу  вітру,
І  напрямок,  узимку  ж  -  кількість  снігу.
І  кожен  мав  дощечки  ці  нехитрі,
Що  були,  мов  погоди  точні  книги.

В  думках  на  весну  наші  молодята
Завершили  проект  уже  належний,
Криничку  Радомир  скінчив  копати,
Струмок  обгородивши  обережно.

Два  тижня  ще  -  і  саджанці  саджати,
В  оселі  кожній  пара  їх  жадана,
У  селище  пішли,  в  сусідські  хати:
Вже  час-бо  готуватись  до  вінчання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446491
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2013
автор: Олександр Обрій