В насиченій неба блакиті
Біліли хмарин острівці;
Легенькою сірістю вкриті,
Що в заходу сонячні миті,
Заповнила хмарні рівці.
У світ горизонту намиста
Повільно йшов сонячний круг.
Й за хмарок сховавшися місто,
Пронизував їх променисто,
Кидаючи сяйво навкруг.
А там, з-поміж сірості хмари,
Її по краях золотив.
І небо зануривши в мари,
Свої променистії чари
За межі дерев опустив.
Багрянець легенький, здавалось,
Обабіч хмарин розстеливсь.
Останні ж, неначе, палали,
Згасаючи рівно й помалу,
Пускаючи сірість униз.
А в ній, аметистові жили
Зростали щоразу все більш.
І врешті хмарини сповили
У колір достиглої сливи,
Залишивши так їх на ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446443
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.08.2013
автор: Oleg Kolibaba