Пірнаю поглядом у прірву,
Кришу незношені кайдани
І кидаю в безодню сіру
Роздерту душу до останку.
Знівечену терновим болем
Благання світла й каяття,
Зриваю з себе.
І додолу —
Безкрило
І без вороття,
Без променів прощень,
Безтямно,
Просіяна крізь сяйво журних струн,
Неначе зірка прірваним життям —
Так падає душа.
Так тане сум.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445887
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2013
автор: Esperanzzza