Коли одна, поміж чужих людей,
Нікого поруч, як билина в полі,
Я часто згадую той дивний день,
Коли так ніжно пахла матіола.
Як ми малі бродили по росі,
Були щасливі, і такі веселі,
В думках не було ні турбот, ні бід,
Життя несло нас, наче каруселі...
Уже давно не діти ми самі,
Уже нас діти кличуть : "мамо" й "тату",
Та в снах я бачу квіти у росі,
І в білім цвіті вишні нашу хату.
Приснилась мама, зовсім молода,
І тато, хоч і старший виглядає,
Злетіли дивні роки, як вода,
І їх давно уже в живих немає.
Тепер лиш повертаються у сни,
Ті мальви, що цвіли навколо хати.
А я б хотіла, щоб жили вони,
Ті найдоржчі люди-мама й тато.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445300
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2013
автор: Наталя Хаммоуда