Яке в літа життя коротке!…
Я йому установлю погруддя –
Чорно-біле і ледь солодке.
І ні до чого тут судді!
Піктограми вкарбую схиблені,
Щоб уява на них тренувалася,
Щоб не була лінива й розгублена,
Бо навіщо така мені здалася?
Біле в чорному , чорне на білому...
Непомітно десь осінь крадеться
І погруддям осиротілим
Тихо літо в мені̀ озоветься.
Височить чорно-біла ста̀туя
У словах, у думках, у поглядах,
І солодкими бризками скапують
Веселково-барвисті спогади.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445222
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2013
автор: Русалочка