На опалених спрагою
і поцілунком вустах
невимовна печаль
розлилася у ніжну усмішку.
І лоскочуть холодними пальцями
відчай і страх.
І примари колишніх жінок
заповзають у ліжко…
Нехай дим сигарет
у повітрі малює портрет
тих кого ти кохав
і кого зневажав
за любов.
Тож посмійся
над власною долею,
любий поет!
і себе зневажай,
як усіх,
за нескорену кров.
Хай отрує ненависть
нічого не варте сумління,
хай з’їдає,
як опіум,
барви земного життя.
Щоб не бачити більше
огидні, спотворені тіні,
що соромлять тебе
у хвилини твого каяття.
Ти вже бачиш свій шлях
до безодні
в полоні утіх?
За дверима лунає
жіночий
диявольський
сміх….
(23.08.13)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445107
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2013
автор: cright