Узбічна трава,намагається жити
Спотворена рухом і пилом покрита
Розплющена сонцем,воліє дихнути
Тієї трави,ми не в змозі почути
Курява та дим,застилають нам очі
Стикаються люди від ранку до ночі
Закріплені в часі.своїми вузлами
Єдині грошима,питвом і ляльками
Трава животіє,куди поспішати?
Артерії світу,для неї мов ґрати
По них,крізь події,неначе нізвідки
Прямує цей світ,не лишаючи свідків
Приховані пристрасті,гинуть,панують
Ковзають люди нічого не чують
А поруч,десь поруч,така непомітна
Узбічна трава,намагається жити
А поруч десь поруч,мовчазна й забита
Вона вже добігла,закінчення літа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444451
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2013
автор: Віталій Поповський