Чудові вечори з Ремарком
Проводжу постійно я.
Життя моє схоже на сварку.
Для мозку — це чистий яд.
От виникли запитання -
стіна у відповідь мовчить.
Це невеличкі побажання,
а розум зі злості скрипить.
Живемо на дні атмосфери
як в жолобі у океані.
Постійно крутимо афери й
невже ми настільки погані?
На дні виживати жахливо:
багато хижаків розвелось.
А я ще дивився мрійливо, -
і впасти ще нижче прийшлось.
Де темно, самотньо й жахливо
і світла практично не має.
Де розум блукає сварливо
і досвід собі загрібає.
Навіщо у темряві досвід?
Мучить запитання не вперше.
Невже у жолобі просвіт
не відберуть собі “перші”?
Хотілось зловити промінчик -
Наївний, та це не порок.
Наступив на гостренький камінчик -
І швидко засвоїв урок.
Невже ми живемо у пеклі?
в яке викидає свідомість.
Що робиться на поверхні?
Човнами топиться совість.
Хотілось б мілководдя:
корали, повітря, прозорість..
Я знов подивився мрійливо,
і знову потопив свою совість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443858
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2013
автор: owltime