Мутний серпанок
розстелився, наче пле́со.
І зграї ластівок
несуть туди весло.
Де на човні приїде
вранішнім експресом
пахуче сонце,
що із меду проросло.
І стане радісно
в теплі гойдати трави,
і лоскотати
виноградні табори́.
Переливатися
в жоржинові отави
в передчутті
жовтогарячої пори.
Нехай з затримкою вже
дні лікують рани,
нехай безмежжя смутку
опуска мене.
Ця Осінь прийде -
молода і домотка́на!
Вона зі мною
біль розлуки прожене...
Мутний серпанок
розстеляється поволі.
Чомусь я вірю
в оце явище-обман?!
Колись нежданно в нім
зустріла свою долю...
Тепер лиш пам`ять,
коли навколо туман*.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2013
автор: Ліна Біла