Дивись, дитино, чорнобривців цвіт.
Його переплету в букетик з маками.
Ось деревій. Їм лікуватись слід,
Коли у тебе пальчики подряпані.
Оце полин. Пахучий та гіркий.
Тобі ще рано знати стан полинний.
А ще він лікувальний. І такий –
Як справжній символ неньки-України.
Стійкий. Незламний. Жовто-золотий.
На синім небі так яскраво квітне!
Солодкий дух у нього та гіркий.
Чужим – табу, а до своїх привітний.
Васи́льки… Чуєш, дому аромат?
А ось і миколайчики блакитні.
І колоски. Біжи, дитино, в сад,
Я бачила, що айстра там розквітла!
І кетяг горобини ось, дивись -
Родину укріпляє, думи-мрії.
Ну, що, моя хороша, посміхнись!
Ходімо! Нині – свято Маковія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2013
автор: Ірина Лівобережна