Сьогодні день, а завтра-ніч.
І ти кудись біжиш, мов ненароком,
кидаєш погляд свій чужий
туди, де спокій спить
і сивий кіт муркоче збоку.
У сутінках серпневих,
почуєш голос предалекий:
"Додому, сину мій блакитноокий"
Злітають в пам"яті, мов голубки,
забуті ненаписані рядочки...
"люблю вас, мамо; як завжди
ношу ненакрохмалені сорочки;
не плачте, нене, восени,
як журавлі летять у вирій:
я повернуся знову навесні,
коли назву себе щасливим."
Попереду ще місяці, роки
сіро-шалених днів до щастя.
А тиха радість десь в душі
у рідній хаті обізветься.
Ти не пройдеш крізь дим
думок і спогадів сьогодні,
бо вже в кишені є квиток
до оксамитових світанків
під стріху із хмарин в барвінку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443129
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2013
автор: Кавалева