Дублiнський джаз

«Неможливо  перетнути  Дублін  не  наштовхнувшись  на  шинок.»
                                   (Джеймс  Джойс)

 Ліффі  –  це  мажорна  струна  банджо
 Натягнута  між  кольоровими  дверима.
 Хью*,  одягни  свій  костюм  смугастий  –
 Лінії  нагадують  перехожим  провулків
 Їх  життя  пришелепкувате.
 Що  шукав  ти  
 У  цих  плямах  фарби  на  полотні?
 Ти  знайшов  спочинок  у  воді  –  
 Бо  вода  це  теж  фарба  –  найкраща…
 Недарма  річка  Поддл
 Досі  ховається  –  
 Чи  то  від  сорому,  
 Чи  то  від  дивака  Оскара**
 Того,  що  казки
 Писав  своїми  зболілими  нервами.
 Бернарде!  А  ти  вмів  грати  на  скрипці
 Свого  тата-алкоголіка?
 Він  принаймні  знав,  
 Що  шукає  на  дні  келиха,
 Що  ховається  в  глибинах  
 Терпкого  віскі,
 І  чому  воно  спочиває
 Так  довго  в  старезних  діжках.
 Бернарде***,  чому  ти  постійно
 Вигадував  свою  виставу
 І  уявляв,  що  існують  твої  глядачі?
 Ти  грав  свою  виставу  для  себе…
 Тільки  для  себе…
 Навіщо?

 Примітки:

 *    -  маю  на  увазі  Хью  Лейна  (Sir  Hugh  Percy  Lane)  (1875  –  1915)  –  дивак  був  ще  той…

 **  -  коли  про  нього  говорять,  то  завжди  згадують  за  що  його  посадили,  а  про  його  неймовірні  казки  ні  гу-гу…

 ***  -  я  справді  не  знаю,  чому  він  все  життя  грав  вар’ята.  Ну,  не  знаю  і  все!  Ірландцем  він  був  та  й  годі…

 Хотів  назвати  вірш  "Snagcheol  Baile  Atha  Cliath"  але  передумав...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442957
Рубрика: Верлібр
дата надходження 13.08.2013
автор: Шон Маклех