А зараз я просто не можу писати,
Не те щоб не має що сказати.
Я вся ще наповнена біллю.
І перед мною не має жодних ціллей.
І це така пустота
Якої не описати ,
Ти мовчи сидиш ,
А хочиться кричати.
Кожного вечора ,одне і те ж саме,
Ти сидиш і п*єш чорний міцний чай.
З маленькою надією,
що цей чай заповнить пустоту в середені.
Але це не так,
Такого поправді не буває.
Наше серце заповнють почуття,
радісні ,позитивні моменти.
Та в мому випадку ,як завжди,
суцільна пустота.
Яка в кінці призводить до смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442908
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2013
автор: РебекА