"А у селах у веселих
І люде веселі..."
Т. Шевченко
Там лан буряковий,
Гайочок дубовий,
А там золотава стерня.
Десь голос прозорий,
Гнучкий неозорий-
То рідна моя сторона.
У селах веселих
І люди веселі...
Завжди є коньяк "Самжене"...
А небо то зливу
В страждальницю-ниву,
То блискавку грізно жбурне.
У вікна дзвіниці
Влітають синиці,
Розхитує ворон хрести.
А на горизонті
Ревуть мастодонти-
До глини зрізають пласти.
Ой, вітер-бандюга
Влетів в лісосмугу-
Безжалісно листя зірвав,
Та гей по державі
Під хмари іржаві-
Розвіяв,у землю ввігнав...
Де "Вся влада Радам!"-
Столочила зрада?
Де тьми роботящих селян,
Що, кажуть,пшеницю
Везли й за границю,
З молитвою сіяли лан?
"Ой, сійся,родися
І жито й пшениця..."
По чорній ріллі з решетом-
Плекали ту ниву,
Як мати дитину,
Терплячим селянським хребтом.
У селах веселих
Пустують оселі...
Вставайте з могил,куркулі!
Беріть скільки треба
Земельки та неба-
Шліфуйте свої мозолі!
Невже таки правду
Всю вибило градом
І висохнуть ріки до дна,
Невже в наших селах
Не скреснуть джерела
І не запанує весна?
Не вірю,ніколи у це не повірю-
Хоч кіл мені вбийте у груди!
Бо зникне село у небаченій прірві-
Тоді й України не буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442751
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: Михайло Гончар